А как попасть к ендокриноголу если все занято..а без записи идти много народу..что делать???мне нужно подписать обходной лист по беременности!

Просто жахливо. Попасти до лікаря не можливо, телефони вимкнено. Карточку загубили і сказали що лікар не здав коли звільнявся. МОЗ приймайте міри по таких лікарнях. Медицина на рівні африканських країн. ЖАХ.

Вчора звернулася в реєстратуру за консультацією. За робочим місцем була Гриценко Марина Олександрівна. Оскільки при вимкненому світлі я її не побачила, легенько постукала до віконечка. На що у відповідь почула від неї крик – навіщо я стукаю. Я привіталася до неї – доброго ранку. Почула у відповідь що ранок не добрий, і почалися образи в мою адресу: що я своїми когтями намагалася вибити вікно, та інші образи. Я намагалася заспокоїти жінку, пояснила що вона не має права підвищувати на відвідувачів свій голос, і завжди повинна чемно ставитися до людей. Мене не почули, крик та образи не припинялися. Прошу завідуючу поліклінікою прийняти необхідні міри, провести бесіду з прцівником! Уявляю як вона себе веде з людьми, які не можуть за себе постояти….

Ніколи не думала, що спеціально буду залишати негативний відгук про когось чи про щось, бо завжди хочеться лишати на пабліках тільки слова подяки комусь за фаховість, людяність, відданість професії, якою би вона не була. Але сьогодні я просто до глибини душі ошелешена невиправданим хамством, грубістю, жорстокістю, зневагою, продемонстрованими “заслуженим лікарем України” Олійничуком Віктором Трохимовичем, коли об тебе, невідомо чому, просто витерли ноги. Я просто плачу без упину після візиту до нього та пью заспокійливі (гіпертонік 58-ми років, живу на ліках), бо давно такого скотства не зустрічала й цей пан просто зірвав у мені якийсь запобіжник, що допомагав триматися третій рік поспіль, зважаючи на війну, лежачу післяінсультну маму, а зараз – ще й лежачу тітку, у справах якої я й приходила до цього невропатолога (маючи запис, медичну картку, направлення та будучи вписаною у її декларацію як довірена особа, адреса – в межах обслуговування поліклініки). Не вірю в силу скарг керівникам закладу. Пишу все це лише для того, аби люди десять разів подумали, перш ніж до цього “фахівця” записуватись. Не можу згадати за останні часи подібного для себе спілкувального стресу та розчарування. При цьому найщиріша подяка сімейній лікарці тітки – Кристині Олегівні Аракчеєвій – за уважне ставлення та професіоналізм.